«Колгосп - справа добровільна»

Вы, ударники колхозов, должно быть, не сомневаетесь в том, что колхозы стоят на правильном пути. Возможно поэтому, что этот вопрос покажется вам излишним. Но не все крестьяне думают так, как вы. Среди крестьян имеется еще немало таких людей, в том числе среди колхозников, которые сомневаются в правильности колхозного пути. И в этом нет ничего

удивительного.

Й. Сталін, з промови на першому Всесоюзному з’їзді колгоспників-ударників, 19 лютого 1933 року

З 1 серпня в Олександрії «на папері» запрацювало комунальне підприємство «Житлогосп», яке народ ще до його появи вже встиг нарікти «Житлоколгоспом». Пояснити, в чому полягатиме його позитивна роль для простого населення, ніхто з представників влади не особливо не намагався. Сказали, що так «буде краще», але не сказали – кому. Як на мене, наразі дане утворення такий собі монстр, що буде колись якимось чином обслуговувати наші будинки, викликає безліч запитань. І я зовсім не певен в його ефективності та життєздатності.

На околицях...

Далекобійні вантажівки вже не один рік, як стали проблемою олександрійських вулиць. З кожним роком ця проблема ускладнюється – трафік стає більш щільним. По вулиці Котовського у вечірній і нічний час багатотоннажні авто рухаються, буквально колонами. Годі й говорити про дискомфорт для жителів вулиці, про забруднення повітря вихлопами працюючих двигунів – лускається віконне скло, від постійних вібрацій руйнуються житлові будівлі. Що характерно, на такі нестерпні умови проживання нам поскаржилися не «котовчани», а жителі провулка імені гвардії підполковника, кавалера ордена Червоного Прапора Івана Піянзіна, який загинув на афганській війні. Провулок «виходить» на вулицю Котовського, і жителі цього провулку теж у повній мірі відчувають на собі наслідки важкотранспортної проблеми. Жителі будинків провулку Піянзіна, чиї будівлі стоять за 20-30 метрів від вулиці Котовського, буквально просять про допомогу.

Десятий сектор

31 липня ПФК «Олександрія» виграла у команди «Енергетик» з рахунком 2:0. Запитання, що було у всіх на вустах після переможного матчу – чому був порожній «фанатський» 10 сектор? Дійсно, на майже порожніх фанатських трибунах цього дня було тихо. Втім, ця дивна тиша аж ніяк не прикрашала гру – дружні фанатські «кричалки» на стадіоні «Ніка» вже стали традицією, хоч і відносно нещодавньою, та й футболісти вже звикли до фанатської підтримки. На десятому секторі висів плакат із загадковим гаслом «Фанат не злочинець!!!». Зрозуміло, що це був протестний хід з боку фанатів «Олександрії». Свого часу фани відбули на стадіоні два тайми одного з матчів, зберігаючи цілковите мовчання – це була реакція на те, що після гри команда не вийшла до фанатських трибун з традиційною подякою за підтримку.

Наш десант - ніхто, крім них!

2 серпня, незважаючи на шалену спеку, свято відбулося. Урочисті заходи були організовані Олександрійською громадською організацією «Солдати в Афгані» спільно з управлінням культури і туризму міської ради. Близько сьомої години вечора на майданчику біля палацу культури «Світлопільський» зібралися хлопці у тільняшках і голубих беретах. Святковий вечір розпочався із силових змагань десантників. Перше місце у змаганні з підняття гирі вагою 24 кг посів Микола Донченко (35 разів)

Це сталося у липні…

Іноді з людьми стається біда. Як правило, це відбувається стрімко, миттєво – і людина вже перебуває в іншій реальності. Часто – сам на сам зі своєю проблемою. Від цієї самотності стає особливо страшно. Безпорадно. Ти жив, ніби, у суспільстві – поруч з привітними колегами по роботі, мав плани на завтрашній день і відчував упевненість у цьому дні…і раптом зовсім один. Про тебе «забули» на роботі, від тебе намагаються швидше відкараскатись посадові службові особи. Вакуум. Безвихідь. Чому таке стається? Світ жорстокий – уберегтись від нещасть можливо не завжди. Але чому цей світ жорстокий і з боку тих, хто спокійно оминає людину, яка потребує допомоги? Оминає людину не сторонню – оминає свого найманого працівника, оминає громадянина, якого потрібно, хоча б вислухати, вже не говорячи про елементарну допомогу.

«Луч» світла у царстві скарг

Фотоательє «Луч» в районі ринка «Айсберг» знає, мабуть, кожен олександрієць. Напевне, хоч раз бував там, гуляючи на весіллях або роблячи фотознімки на документи. Ательє ошатне як всередині, так і ззовні, у ньому спокійна ділова атмосфера, якість робіт відповідає вимогам замовників. З 1992 року в фотоательє керує Анатолій Цапко. Спочатку, як директор КП «Промінь», потім, як директор ПП «Ракурс», далі, як директор ПП «Луч», сьогодні – як приватний підприємець.

Вибори почалися…

1 серпня відбулися позачергові вибори Пантаївського селищного голови (у зв’язку з достроковим припиненням повноважень Пантаївського селищного голови В. Кукурузи). Характерно, що це були одні з перших виборів, що відбулися за новим   законом «Про вибори…», що вступив у силу напередодні. В засобах масової інформації експерти вже неодноразово вказували на те, що нова редакція закону суттєво спрощує «життя» для провладних політичних сил на майбутніх виборах 31 жовтня.

Винниченко повернувся в Україну

Нарешті ми маємо змогу побачити картини, написані нашим знаним земляком, не покидаючи країну. Приємний подарунок організували до 130-річчя з нагоди дня народження українського політика, письменника, драматурга з єлисаветградським корінням Володимира Винниченка. Виставка його мистецької спадщини, особливою складовою якої є картини, діє в обласному художньому музеї.

Гра без правил. Хто дозволив?

У цій історії вистачає запитань. Точніше, є одне головне запитання – яким чином сьогодні, за умов збудованої «чіткої вертикалі влади» (так нам, принаймні, заявляють), окремі громадяни дозволяють собі встановлювати власні правила на території Олександрійської міської ради? Чи діють ці особи на власний розсуд, страх і ризик, так би мовити? А можливо ці дії підкріплені чиєюсь протекцією, чи як прийнято у нас казати, «дахом»? Чим далі – тим більшає запитань...   

 21 липня стало відомо про те, що перед торгівельним центром Гірник, на головній вулиці міста, зникають клумби. Один квітник «заклали» тротуарною плиткою, ще один - «готувавсь» до укладки. Вранці 22 липня про інцидент доповіли першому заступнику міського голови Степану Цапюку (на даний момент – виконуючому обов’язки міського голови). Цапюк дає доручення створити комісію з цього приводу. Що коїться? Невже у міської влади з’явилися конкуренти?

100 днів над прірвою? (продовження)

Прес-конференція губернатора Кіровоградської області Сергія Ларіна з приводу його стоденного перебування на посаді стала підґрунтям для роздумів. Що буде з Олександрією за двісті, триста, тисячу днів? Невже, нарешті, «заживемо»?

Отже, губернатор озвучив намір «вивести» Кіровоградську область у п’ятірку кращих областей України. Це має статися у 2015 році завдяки створенню комплексної програми соціально-економічного розвитку області «Центральний регіон-2015». Прикметно, що за сто днів колишній народний депутат Ларін ще не встиг стати Ларіним-чиновником. Надто смілива заява для чиновника. Але цілком у дусі недоторканного депутата. Кіровоградська область географічно розташована в центрі України. Точніше – в глибині. Ми – класична державна глибинка. А глибинка у будь-якій державі завжди бідніше «окраїн».

Україна для людей

Ринок біля «Фуршету»: чи варто рубати з плеча?

Одним з питань останнього засідання міськвиконкому, що відбулося 22 липня, стояло подальше існування риночку біля магазину «Фуршет» у Кіровському районі. Даний риночок – одне з 14 тимчасових місць для торгівлі, затверджених на сесії міської ради 22 травня 2009 року. Пізніше рада виключила зі списку майданчик біля площі Попова. А тепер може виключити і цей.

Як доповів з даного питання начальник управління економіки міської ради Анатолій Садоміченко, на сьогоднішній день тимчасові місця для торгівлі приносять місту близько 3-4 тисяч гривень в місяць (у вигляді ринкового збору).