Перший Центрально-Український Бульдозер відбувся 23 серпня

Про фестивалі скучно писати і скучно читати – на фестивалях бажано бути присутнім. Тим більше, якщо фестивальний захід відбувається у тебе вдома. Тим більше, якщо це історично перший міжнародний фестиваль альтернативної музики в Центральній Україні – Bulldozer Alexandria Open Air-2009.

П'ять годин, з сімнадцятої до двадцять другої, майданчик за РАЦСОМ був насичений важким звуком, притаманним, як і водиться, бульдозерній техніці. Час від часу розвантажувати публіку допомагали окремі виступи інструментальних виконавців і груп більш легких вагових категорій. З-поміж виступаючих варто відзначити кременчужан Run for Rescue (new school hardcore), олександрійців Magavira (ethno doom) і Палево (stiob-punking-turboshanson). Безперечні фаворити вечора - Nelly Scream зі Світловодська (deathcore\ melodic metalcore). Команда звучала на диво гармонійно і ультрадрайвово, харизматичність і оригінальний вокал забезпечував Антон Frez Щербаков – глядачі оцінили це вже з перших хвилин виступу (27-го серпня, до речі, Nelly Scream відзначатимуть першу річницю від дня створення колективу).

Про мости взаємопорозуміння і дружби. Відомий драмер Вадим Шубін, один з найкращих барабанщиків Росії, який виступив з сольним номером, довго спілкувався з українцями. Про музику, звісно. Загальний рівень української сцени Вадим оцінює, як доволі високий – через “фірмовий”, західний саунд. В Росії українських музикантів можна визначити безпомилково – за звучанням, говорить Вадим. Сам він родом із Забайкалля, відтепер працює в Москві, в липні повернувся з Норвегії, нещодавно був з гастролями в Києві - от і відома всім доля артиста, весь час у дорозі. Гості фестиваля, байкери з Польщі, теж привезуть додому дух свята – один з хлопців, у спеціальній промові зі сцени сказав багато теплих слів і зізнався, що йому дуже сподобалося в Олександрії. Можливо, один з наступних Бульдозерів буде, якраз польсько-українським? Після концерту, за старою рокнрольною традицією, учасники влаштували джем – на одній сцені разом заграли музиканти з різних груп, різних міст, різних країн.

Фестиваль відбувся – завдяки численним розуміючим спонсорам, олександрійським промисловцям і підприємцям, титанічним зусиллям оргкомітету і його голові Вікторії Покорі, громадській організації “Клуб любителів живого звуку “Буллет” (голова зборів Андрій Вишневецький), відчутній підтримці міської ради, олександрійській і кіровоградській пресі. У важкі моменти на допомогу фестивалю прийшли 1%-ні байкери. Спільними зусиллями Бульдозер проклав свою першу дорогу в Центральній Україні і заглушив двигун до наступного року. Другий фестиваль планується присвятити історії Олександрії часів громадянської війни. До зустрічі за рік!

на фото: Nelly Scream інші фото

Сесія міськради перервалася через ґвалт

 Фракція БЮТ закликає до порядку 

Сьогодні, традиційно – виконанням державного гімну, розпочалася чергова сесія міської ради. Але, окремі громадяни, присутні в сесійній залі, заблокували роботу сесії викриками з місця, особистими образами, лайкою. Прикро, що до цієї хуліганської акції приєднався і депутат міськради Леонід Злакоман. Прикро, але зрозуміло. У виступі першого заступника міського голови Володимира Турчененка щодо господарчої діяльності міста, прозвучало прізвище Злакоман – і сімейні інтереси стали вище за державно-міські. 

 Через блокування роботи сесії було оголошено про її перерву. Знову прикро, адже якраз цього дня обговорювалося питання про можливість забезпечення квартирами сорока сімей, які стоять першими в черзі.    Позиція фракції БЮТ у світлі даних подій така: ми не дозволимо перетворювати функціонування такого життєво важливого демократичного інституту, як сесія міської ради, на майданчик, що слугуватиме клановим інтересам громадсько-політичних маргінальних формацій. Викрики з місця, постійна грубість, лайка, особисті образи присутніх, фактично, хуліганські дії – явище, неприпустиме для цивілізованого суспільства. Присутність в одній залі з громадянами, які свідомо блокують роботу сесії міської ради ми розцінюємо як непряму підтримку подібних антисоціальних акцій – і за повторення таких дій депутати від фракції БЮТ будуть вимушені залишати сесійну залу.  Сесія відновить свою роботу в понеділок, 31 серпня, о десятій годині. ( http://byutalex.blogspot.com )

В разі пожежі телефонуйте за номером 101

17 серпня в місті сталася пожежа – через коротке замикання загорілася одна з кімнат квартири дев'ятого поверху будинку, що по вулиці 20 років Жовтня. Повідомлення про пожежу надійшло до оперативно-диспетчерської служби о 13:26 ( телефонувала господарка квартири ), о 13:29 пожежно-рятувальні машини вже були на місці події. Розповідає начальник караула, капітан служби цивільного захисту Олександр Гілюк: “ Щойно ми повернули з Першотравневої на проспект Леніна, відразу побачили густий чорний дим. За вікном квартири ми визначили, яка з кімнат горіла – це була спальня (рятувальники за типом будинку відразу визначають розташування кімнат у квартирі – прим. кор.). По приїзді на місце прийняли рішення про розстановку сил і засобів, один ствол подали автодрабиною з вулиці, другий – з іншої сторони будинку, через сходові марші, щоб запобігти подальшому розповсюдженню вогню. Одночасно з гасінням пожежі потрібно було провести димовилучення. Сходи, що вели на дах, були забрані гратами, люк теж було зачинено. Щільний дим заповнював простір, починаючи з сьомого поверху – деякі мешканці залишали через це свої квартири. Ми відкрили люки технічного поверху і люк, що веде на дах – після цього дим почав розсіюватись. О 13:54 пожежу було локалізовано – розповсюдження вогню припинено. ”

Збитки від пожежі встановлюються. Вогнем знищено домашні речі, ліжко, телевізор, вхідні двері до кімнати, віконна рама, шафа, дерев'яні конструкції балкону. Постраждала від пожежі спальна кімната, другу кімнату і кухню вдалося врятувати.

Інспектор відділу наглядово-профілактичної діяльності Світлана Шабанова повідомляє про збільшення динаміки пожеж у серпні: майже щодня стається кілька пожеж. В основному, це пожежі на відкритих територіях. На жаль, більшість олександрійців не виявляє громадської активності – часто жителі пасивно спостерігають за процесом горіння лісосмуг, посадок, земельних ділянок і починають бити на сполох, коли вогонь вже стає загрозою їхньому власному майну. Пожежі у житлових приміщеннях більше притаманні зимовому періоду, а він, до речі, вже не за горами. Тому варто перевірити стан електромереж і електричних приладів у своєму помешканні. І пам'ятати, що терміново повідомивши про ознаки пожежі за номером 101, можна допомогти уникнути прикрих наслідків вогняної стихії.

Старший пожежний, сержант служби цивільного захисту Сергій Яровий. Драбиною дістався до палаючої кімнати на дев'ятому поверсі.

Забутий Чижевський — музей, який ніколи не відкриють

Дмитро Чижевський ще за життя здобув світову славу як неперевершений славіст, історик літератури. Проте, здається, не всі олександрійці знають, що цей видатний вчений — наш земляк. В 1894 р. він народився у сім’ї відставного офіцера Івана Костянтиновича Чижевського та його дружини — художниці Марії Дмитрівни в будинку по вул. Казначейській (тепер 6-грудня). Але в 1904 р. сім’я переїхала до будинку на розі Центральної та Бульварної вулиць (тепер Шевченка та Свердлова). Саме цей будинок вважався центром культурного життя Олександрії — тоді це був своєрідний клуб інтелігенції міста.

На жаль, зараз будинок втратив свій первинний вигляд. У післявоєнні роки його добудували, а крім розташованої там Олександрійської центральної районної бібліотеки в кімнатах, що найкраще збереглися, проживало дві родини. Після 1991 р. спадщину великого вченого почали осмислювати і на Батьківщині. В Олександрії під час заходів присвячених 100-літтю з дня народження Дмитра Чижевського була відкрита меморіальна дошка на його честь. Його ім’я тепер носить одна з вулиць міста. В 2007 р. його іменем була названа Олександрійська центральна районна бібліотека. Місцеві краєзнавці говорять, що на основі зібраних матеріалів про життя родини Чижевських в Олександрії можна було б відкрити, якщо не меморіальний музей, то хоча б меморіальну кімнату. Але для цього у свій час не знайшли ні відповідних площ у будинку, ні коштів.

Тепер загроза втратити історичну пам’ятку стала реальністю. Помешкання поряд з бібліотекою придбали нові власники. За словами місцевих мешканців, там мають відкрити аптеку. Власники прорубали в будинку двері, і це призвело до того, що у стіні з’явилася величезна тріщина. Старовинний будинок «прикрасили» металопластиковими дверима, а що перепланували в середині — невідомо. Так, це приватна власність, але одночасно й історична пам’ятка, в якій повинен розташовуватися музей. Відтепер можливість його створення втрачена остаточно.

Оксана Орлова

Наша незалежність

«… однині самі будемо творити наше

життя… не одділяючись від всієї Росії… народ український має сам порядкувати своїм життям.» Володимир Виинниченко, I Універсал (про автономію України), 10 червня, 1917 рік.

В ці дні, особливо сьогодні, зараз, більш за все хочеться утриматися від повторення звичних штампів про набуття Державної Незалежності. Не кортить перейматися і проблематикою свята, що для багатьох з нас є тепер лише одним з додаткових вихідних днів.

Є бажання пригадати детально день 24 серпня 1991 року, щось таке особливе згадати. Але, саме він у пам’яті не виринає. Можливо, тому, що попередні кілька днів серпневого путчу мали тоді більш гучний резонанс через надзвичайність подій, а можливо і тому, що за короткий відрізок часу було кілька кроків до створення самостійної держави і кожен з них може позмагатися за звання історично найвагомішого:

16 липня 1990 року — Верховна Рада Української РСР ухвалює Декларацію про державний суверенітет України. Цього ж дня Верховна Рада УРСР ухвалює постанову «Про День проголошення незалежності України».

Згодом, 18 червня 1991 року, було внесено відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю УРСР, унаслідок чого в переліку святкових днів з’явився запис: «16 липня — День незалежності України»

24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР ухвалює Акт проголошення незалежності України. У ньому, зокрема, зазначалося: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року…» (серпневий путч закінчився 22 числа — прим. авт.)

1 грудня 1991 року на республіканському референдумі населення підтверджує Акт проголошення незалежності.

20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалює постанову «Про День незалежності України». В ній зазначено: «Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, Верховна Рада України постановляє:

1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.
2. Постанову Верховної Ради Української РСР «Про День проголошення незалежності України» від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність.»

Повернемося до Олександрії. Першим міським головою за незалежної України був чинний мер міста Олексій Скічко — в березні 90-го року його обирає сесія міської ради і Олексій Омелянович працює на цій посаді повний термін, чотири роки. В нашій бесіді з міським головою я запитував про загальні і окремі деталі, подробиці з життя міста того часу:

«Звісно, я вже міг багато чого і забути, слава Богу, скільки вже в Олександрії прийшлося працювати — і щодня свої враження… можу багато розказати про період другої половини 80-х, тоді вже помітні розгойдування почалися, погіршилася економіка. Олександрія завжди більш активна була серед інших міст в області — вже у 89-му, 90-му почали протестувати олександрійські гірники. Перші акції протесту, до речі, відбулися на шахті Світлопільська, олександрійці вимагали підвищення заробітної плати і поліпшення умов праці, і лише за місяць запротестували шахтарі у Росії — і саме про російських шахтарів широко написала тодішня союзна преса. Можу багато розказати про непрості часи після розпаду Союзу — тоді олександрійські підприємства, ті, що мали тісні виробничі зв’язки з підприємствами інших республік, вмить ці зв’язки втратили і потрібно було терміново вирішувати, як нашим підприємствам жити далі в нових умовах, шукати нові шляхи. У серпні 91-го теж був тяжкий час — у мене кожен робочий день починався або на одному або на іншому підприємстві. Запам’яталися переломні моменти, коли ще не було визначення з державною символікою, то сесії міськради відбувалися так — одна половина вимагала підняття перед будівлею синьо-жовтого прапора, інша половина стояла за радянський, червоно-синій. Виникали конфлікти, сварки, то вихід було знайдено такий — по один бік міськради на флагштоці майорів синьо-жовтий прапор, по другий — червоно-синій. А як стався путч, то безліч телефонних дзвінків було, всі запитують: «Ви чули, Олексію Омеляновичу?» Кажу: «Чув.» З Янаєвим я був знайомий особисто, тому не вірив, що він здатен очолити повалення уряду Горбачова. Жодних дзвінків, сигналів, вказівок з Москви не було, ми орієнтувалися на роботу керівництва республіки.»

20 серпня Президія Верховної Ради УРСР прийняла заяву, в якій зазначалося, що постанови ДКНС (ГКЧП), поки це питання не вирішить Верховна Ради України, не мають юридичної сили на території УРСР. Олександрія живе буденним трудовим життям. 24 серпня — субота, вихідний, у понеділок — на роботу. Наступного літа в календарі стає одним робочим днем менше.