«Я думаю о вас, искатели приключений. Для вас нет ничего устоявшегося, ничего законного, ничего святого. Такие как вы всюду суют свой нос, верят не в разум, а в порыв. Вы не управляемы. Для таких как вы главное - не разум, а чувство, импульс. Такие как вы - угроза для общества».
«Такие как вы всегда правы, во всем, потому что живете как положенно, как предписанно. Но в этом и ваша слабость. Вы не способны на безумство, великое вам не по плечу, а жизнь нельзя подогнать под схему».
Найголовніше новорічне кіно
«Наочний приклад того, як не треба поводитися нормальній людині», - і так теж, до речі, характеризують знаменитий новорічний фільм. Звісна річ, у буденній атмосфері, якщо замислитися глибше, можна підтримати це ствердження, але...більшість з нас роками, десятиліттями, переглядало цю стрічку у передноворічний день – у святковому сяйві ми перестаємо критично сприймати інформацію, розслабляємося (наприклад, якщо тобі не подобаються президентські спічрайтери, то за п’ять хвилин до опівночі воно, ніби, й нічого). А тут, після щобагаторічного перегляду, кіно взагалі стало традицією, перетворилося на ритуал. Власне, про магнетизм «Іронії долі...» написані і глибокі аналітичні роботи – і що режисер використовував принципово нову систему зйомок, і що в новорічний період ми сприймаємо це кіно в фоновому режимі, не помічаючи таких неточностей, як орфографічна помилка в заголовних титрах. Наводиться, навіть, приклад, що для більшості з глядачів є відкриттям той факт, що епіграфом до фільму є невеличкий мультфільм. Дійсно – я б сам би цього не помітив, якби два роки тому мені не показали. Ще й, побився об заклад – і програв. То, за що ми любимо це кіно? За артистів, за режисера, за сюжет? Так, в другу чергу. В першу - за те, що ми бачимо картину створення абсолютно приватного простору, власного світу, цілком зрозумілої мрії. Ось тут, якраз згадав, що зовсім не про кіно хотілося сказати. Як там говорив Іполіт? «Завтра настане похмілля...порожнеча...найцікавіше, що ви знаєте, що я правий». От! Хочу побажати читачам Відомостей, щоб Іполіт ніколи не був правий. Щоб завтра ми теж бачили свято. І післязавтра – теж. І потім – теж. Щоб світло було на душі, навіть - у хмарну погоду. Щоб не було порожнечі. Ну, і – з Новим роком вас! З новим щастям!
Володимир МІХАЛЄВІЧ
Немає коментарів:
Дописати коментар