27 жовтня народний депутат (фракція БЮТ) Валерій Кальченко зустрівся з представниками олександрійської преси. Прес-конференція стосувалася кількох питань, насамперед, висування Юлії Тимошенко кандидатом на вищу державну посаду – Президента України:
- 24 жовтня ми у складі Кіровоградської делегації перебували на Майдані. Було дуже приємно після Майдану 2004-ого року знову побачити разом настільки щирих і піднесених людей. Вийшло так, що нам певною мірою пощастило – делегації дісталося «віп»-місце біля проходу, тому була можливість особисто поспілкуватися з усіма, хто виступав зі сцени, вдалося поговорити і з Борисом Патоном, і з Леонідом Кравчуком. Якщо сконценруватися на тому, що найбільше запам’яталося, я б сказав про три речі: виступав мій добрий товариш Сергій Соболєв, він озвучив таку цифру – 5 тисяч громадських організацій заявили про те, що підтримують Юлію Тимошенко. Друге, ви, мабуть, і чули – це виступ Бориса Патона, коли він порівнював Юлію Тимошенко й Ангелу Меркель. Цікаво завжди спостерігати живі та іронічні виступи першого Президента України Леоніда Кравчука. Леонід Макарович зазначив, що сьогодні проти Юлії Тимошенко створено «фронт нападу», до якого входить опозиція, чинний Президент і всі кандидати в президенти. Треба сьогодні створювати у відповідь фронт захисту Юлії Володимирівни. Дійсно, сьогодні багато політиків, які свідомо повторюють одні і ті ж речі – наприклад, про обіцяну, але невиплачену «тисячу», але забувають сказати, що вже шість мільйонів українців отримали компенсаційну тисячу гривень. Так, на даний момент залишається ще два мільйони – і два мільйони людей обов’язково отримають свою тисячу. Чому ніхто з них не хоче сказати про те, що Президент України свідомо «загальмував» усі джерела наповнення стабілізаційного фонду, і в першу чергу – через блокування приватизації об’єктів? План приватизації на цей рік – 9 мільярдів гривень повністю зірвано.
Часто прем’єр-міністру приписують проблеми, що були створені ще урядом Януковича. Це показово на прикладі Олександрійської буровугільної галузі, коли підприємства зробили орендними, це було якраз у 2004-му році. Саме тоді зробили абсолютно неправильне управлінське рішення, і зараз «розгрібати» цю ситуацію вимушена Юлія Володимирівна. Я приїхав з листами, передав копії листів меру міста, депутату обласної ради Віталію Журавльову – це листи-відповіді від Міністерства вугільної промисловості і Фонду державного майна на мій депутатський запит щодо незадовільного стану реформування підприємств вугільної галузі в м.Олександрія. Ми продовжуємо роботу в цьому напрямку і маємо відчутну підтримку Юлії Володимирівни, але ще раз хочу сказати – це проблема настільки давня, настільки з роками «обросла» труднощами і ускладнилася, що це питання дуже і дуже непросто піднімати. У той же час ми сьогодні активно працюємо в області над тим, щоб ті проекти, ті ініціативи уряду, що вже започатковано, якомога швидше втілити в життя. Знову ж таки, прийнято три постанови уряду щодо медицини – про будівництво ФАПів (фельдшерсько-аптекарських пунктів), будівництво лабораторій в селах, і запланована програма, і підписані міжнародні угоди про те, що в кожному сільському районі буде два автомобілі: один діагностичний, другий автомобіль – реанімаційний. І що? Президент накладає вето. Безпідставно. Хоча, одна підстава у нього є – йому здається, що після того, як Юлія Володимирівна це зробить, її рейтинг підніметься. Ще одна страшенна перепона – це так зване підвищення соціальних стандартів, за яке проголосували депутати від Партії Регіонів, комуністи і, на жаль, депутати, які входять до Блоку Литвина. Сьогодні вже пораховано, що для цього треба додатково 80 мільярдів гривень. Їх немає. Я дуже добре пам’ятаю ‘99-й рік, коли пенсії видавали зерном, цукром, шкарпетками, горілкою. Сьогодні створюється ситуація, коли до цієї категорії пенсіонерів ще будуть втягнуті і всі працівники бюджетної сфери. От до чого це йде – на народ не зважають, головне, створити ситуацію, коли населення буде незадоволене. Ще один аспект, який я не хочу обійти увагою, – це ситуація, що створив у міській раді міський голова Олексій Скічко. Я вважаю, що відставка нашого представника з посади секретаря міської ради і те, що представники БЮТу вимушені були піти з виконавчого комітету міської ради – це не заслуга якихось політичних партій. Абсолютно зрозуміло, що Партія Регіонів бореться за владу, абсолютно зрозуміло, що за владу боряться комуністи, і щось там захотіла взяти ще одна міська фракція, колишня «Наша Україна». Але у міського голови були всі важелі, щоб цього не допустити. Та він цим не скористався, і зробив це свідомо. Зробив після більше десятка наших спільних розмов на цю тему. Я згадую 2006-й рік, вибори міського голови, коли вся наша агітаційна машина працювала на його підтримку. Більше того, я згадую осінь 2006-ого року, коли в місті був «переворот», і Юлія Володимирівна зателефонувала мені, коли я знаходився в закордонному відрядженні, і запитала про стан справ у місті. Я з-за кордону вивчав політичну ситуацію – наша політична сила тоді зробила все, щоб Олексій Омелянович залишився на посаді. І зараз, коли через механізм вето можна було залишити все так, як воно і повинно бути, на мій погляд, він сьогодні фактично відмовився від БЮТу по всій вертикалі. Він відмовився від фракції БЮТ у міській раді, від співпраці з БЮТом в обласній раді (це 44 зі 100 депутатів), від співпраці з депутатами Верховної ради від БЮТ і особисто зі мною, і, в кінці-кінців, – від співпраці з урядом. Це також треба розуміти. Тому, ми це розцінюємо так, що сьогодні пан Скічко особисто відповідає за стан справ у місті – це наша оцінка. Але, це не означає, що ми, зі свого боку, теж припиняємо співпрацю – ми, як працювали, так і будемо працювати для міста. Одна річ – це оцінка дій міського голови, а інша – це спільна робота на користь олександрійців. Нещодавно я від міського голови отримав листа, де він описує проблеми, що стосуються сміттєзвалищ. І, враховуючи те, що я входжу до профільного комітету у Верховній раді (Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи) – звичайно, ми це питання будемо вирішувати. Це вже питання 2010 року, і втілювати в життя, я впевнений, ми будемо вже з іншим міським головою. Ви знаєте, я відразу вам скажу, що ті люди, які зраджують ідеалам – у них майбутнього немає. Я зараз дивлюся на отих 26 чоловік, які були у нашій фракції, (пам’ятаєте 2006-й рік, коли скопом намагалися «купити» всіх?) їх вже ніхто не пам’ятає, багатьох і за прізвищем важко згадати. Мені дуже жаль, що людина, яку я десятки років поважав, прийняла таке рішення. Але, що зроблено, те зроблено. Ви знаєте, що вибори до місцевих рад – 30 травня наступного року? Будемо працювати. Знаєте, працювати в опозиції завжди тактично простіше – недарма Юлія Володимирівна назвала прем’єрське крісло «електричним стільцем». Дійсно, якби опозиція так хотіла очолити уряд, то вже давно створила б більшість і обрала прем’єра. Але, мужньості сьогодні очолити уряд у них не вистачає. Я знову повернуся до недавніх подій на Майдані. Коли пізно увечері ти бачиш стільки радісних і щасливих людей, то розумієш, що ми всі разом мусимо перемогти. І я впевнений у перемозі».
Окрім цього, Валерій Михайлович відповів на низку запитань, що стосувалися олександрійських гірничих підприємств, зокрема, стану справ з розрізами «Морозівський» і «Костянтинівський»:
- Нарешті, збулася моя мрія, яку я плекав останні кілька років, – з’явилася єдина думка у всіх: маю на увазі керівництво області, міста, Фонду державного майна, Міністерства вугільної промисловості, уряду. Сьогодні вихід є лише один – приватизувати ці підприємства і передати їх ефективному власнику. Але, підкреслю, приватизувати їх треба під жорсткі інвестиційні зобов’язання».
Немає коментарів:
Дописати коментар