Наші райони

Депутат обласної ради

Віталій Журавльов побував із робочим візитом у селах Устинівського району.

Окрім нагальних проблем, що так чи інакше має кожне село, усюди проглядалася тривожна тенденція - жителі серйозно стурбовані так званим «земельним питанням». Очікувані зміни у земельному законодавстві являють собою невідомість, а отже і небезпеку, вважають трударі ланів.

Олександрівка

У старезному приміщенні сільського клубу, котрий роками не бачив ремонту, селяни одразу ж почали розмову з депутатом із переліку проблем.

У першу чергу – це заниження цін на молоко (його в них купують за 1,6-1,8 гривень за літр) та інші несправедливості щодо фермерів та селян. Зокрема питання продажу земель, відбирання та розорення їх пасовищ.

На сьогоднішній день люди не знають що краще – продати землю, чи здати в оренду.

Вчителі, які були присутні на зустрічі, відзначили невтішний стан громадських приміщень, таких як клуб:

– Ви ж гляньте, як тут все виглядить. – Говорить його працівниця. – Ремонт тут не робився вже відколи, я й не пам’ятаю.

Щодо клубу – то його стан дійсно далекий від задовільного. Однак, найбільше вразило інше – скасування автобусного рейсу.

Говорять, раніше із села легко можна було виїхати до Устинівки, а тепер автобуси повідміняли і як доїхати – питання доволі проблемне.

Одночасно постала і проблема із закриттям шкіл.

- Допоможіть нам, щоб не закрили школу, будь ласка, - благальним голосом попросив хтось із залу.

Проблема ця порушувалася і в інших селах, на що Віталій Володимирович відповідав:

- Це для нас однозначна позиція – соціальна сфера, адже населення повинне у першу чергу розвиватися.

Якщо є хоча б три дитини – має бути хоча б маленький дитсадочок та школа.

Є більше дітей – це взагалі чудово, і потребує уваги і розвитку.

Жахливо, коли в селі взагалі немає дітей, це значить, що село вмирає.

Якщо ж діти є – їм необхідно надати можливість вчитися.

Потрібно також надати фермерам змогу брати безвідсоткові кредити, аби вони могли відправити дітей на навчання до вищих навчальних закладів, щоби ті отримали освіту, професію та могли гідно працювати на своїй землі.

- Щодо варіантів збереження села, то як один з дієвих варіантів - потрібно дати можливість селищній раді самій розпоряджатися своєю землею, ні в якому разі не закривати ні школи, ні фельдшерсько-акушерські пункти, плюс продовження мораторію на продаж землі. Тоді село буде достатньо сильним та розвиватиметься.

Седнівка

У Седнівці людей турбувала відсутність працевлаштування після закінчення навчання.

– Як немає роботи – нема ні стажу, нема як сім’ю прокормити, немає нічого. - Розповідає місцева жителька.

– Наприклад, я «сиджу» на пенсії, мій чоловік ще на роботі.

Донька інститут закінчила, а нема куди піти. Куди ти підеш? А пенсіонери – вони ж з роботи не вилазять.

Вони і пенсію получають і зарплату получають. І все, і нема роботи молодим.

– В мене син технікум закінчив, - погоджується із нею односельчанка, - на землеупорядника. І нема роботи.

Але ж це потрібна професія у селі має бути! Але ні, нікому не треба.

Іншою нагальною проблемою було закриття магазину, котрий знаходився на околиці. Тепер лишився лише один у центрі, а дістатися до нього не всім просто, адже багато є у селі старих людей, котрі й ходити не можуть без сторонньої допомоги. У здорових із цим теж проблеми:

– От у мене є корова, - каже седнівчанка з околиці, - коли я з нею попоралася, від мене ж смердить коровою, а як же я так у центр піду?

От мені треба вимитися, голову вимити, і на це час іде.

Виходить, мені треба година, щоб зібратися та піти всього-на всього за хлібом.

– Ось клуб у нас. Не працює клуб, навіть на День молоді не було куди піти молоді. Але то ще «квіточки», - непокоїться іще одна місцева жінка, - школи позакривали. Якщо вони школи позакривали, то яке їм діло до клубу...

До речі, школи закриваються у багатьох селах – під приводом «оптимізації».

Щодо проблеми з магазином, депутат запропонував створити виїзний магазин:

- Можна створити авто-лавку. Люди будуть знати, що у певний час, раз на день їздить машина з товарами.

Зробити це легко, можна навіть продавчиню додаткову не брати, аби зекономити на зарплаті. І їздити можна було би з одного кінця села в інший.